Втрати сухої речовини в силосі: причини, наслідки та ключові поради
Проблема надмірної вологості силосної маси традиційно залишається актуальною для українських аграріїв. Проте цьогорічна посушлива і спекотна погода суттєво прискорила дозрівання кукурудзи, внаслідок чого на закладання силосу надходить сировина з підвищеним вмістом сухої речовини. Важливо розуміти, що наслідки такої ситуації проявляються не відразу, а стають відчутними взимку, коли силос починає перегріватися та покриватися пліснявою.
Про це розповідає AgroReview
Оптимальний вміст сухої речовини: критичний параметр для якісного силосу
Вміст сухої речовини — це основний показник, що визначає подальшу якість силосу. Для закладання кукурудзи в траншеї рекомендований діапазон становить 32–35%. Якщо маса містить менше 30% сухої речовини, вона стає надто вологою, що призводить до втрати цукрів і витікання соку. При перевищенні 35–38% виникає інша проблема: масу складно подрібнити та ущільнити, у траншеї залишається повітря, що сприяє розвитку плісняви.
Польське видання top agrar Polska звертає увагу на те, що помилки, яких припускаються ще до початку бродіння, дають про себе знати лише через кілька місяців. Зокрема, взимку аграрії стикаються з нагріванням силосу, появою плісняви та зниженням споживання корму коровами. Все це є наслідком помилок, яких було допущено під час заготівлі наприкінці літа.
Зміна тенденцій: від нестачі до надлишку сухої речовини
Раніше для більшості українських господарств типовою була нестача сухої речовини у силосі. За результатами аналізів, вміст сухої речовини у кукурудзяному силосі в Україні зазвичай коливався в межах 28–33% при оптимальному рівні 30–35%. Про це повідомляє консультант-технолог з молочного скотарства Василь Утинкевич з Консультаційного центру Асоціації виробників молока.
“Торік основною проблемою була нестача сухої речовини, але цього сезону ризики зміщуються у протилежний бік. Посуха і спека призвели до швидкого дозрівання кукурудзи, що вплинуло на зниження вмісту крохмалю в силосі. До цього додаються такі фактори, як недостатнє дозрівання, особливості гібридів і недоліки в технології силосування”.
Тож цього року орієнтуватися на звичні строки заготівлі силосу небезпечно. Фахівці наголошують: визначати вміст сухої речовини потрібно шляхом вимірювання, а не оцінювати його «на око».
Від фази стиглості кукурудзи безпосередньо залежать втрати сухої речовини під час силосування. За даними Інституту кормів, ці втрати можуть сягати 17% у фазі молочної стиглості, 14,1% — у молочно-восковій та 11% — у восковій. Таким чином, різниця між мінімальними та максимальними втратами становить до шести відсоткових пунктів від усієї маси.
Щільність укладення силосу також є критично важливою. Експерти радять досягати щільності не менше 220–240 кг сухої речовини на кубічний метр, а краще — понад 240 кг. Для цього масу слід розподіляти тонкими шарами по 15–20 см. Надто суха сировина ускладнює цей процес, сприяючи утворенню повітряних кишень у траншеї. Зазначається, що раніше рекомендована товщина шару становила 30 см, але з огляду на збільшення врожайності та маси техніки її зменшили.
Окрему увагу слід приділити роботі корн-крекера. Дослідження показали, що неушкоджені зернівки кукурудзи за добу в рубці розкладаються лише до 6,9% своєї сухої речовини, тобто для корів таке зерно практично непридатне.
Вартість кормів становить 60–65% у структурі собівартості молока, а один кормодень на корову вже обходиться у 200–220 гривень. За таких умов навіть незначні втрати силосної маси призводять до суттєвого збільшення витрат фермерських господарств.
